Автор Новой СНОЗ Неволько Г.И.

Все публикации

Последние публикации


« | Главная | »

Відгук на гносеологічну доктрину Г.І. Неволька, викладену в книгосеріалі «Прологи новой СНОЗ» та «Логи новой СНОЗ» О.Г.Шевчука

Відомо, що всі без винятку точні науки грунтуються на системі неозначувальних понять та аксіом. Вибір цих об’ектів є суб’ективним актом і обгрунтовується лише переконаннями т. з. «здорового глузду»,  який є узагальненням емпіричного досвіду. На основі емпірично встановлених фактів щодо явищ, процесів та властивостей матеріальних об’ектів, законів класичної формальної (аристотилевої) логіки з системи аксіом, неозначувальних понять виводяться закони (принципи, гіпотези) певної галузі науки. Основним i головним критерієм правильності виведених таким чином законів є узгодженість останнніх експериментальним даним, які отримуємо в результаті вимірів величин, що визначають та специфікують явище, процес, об’скт. Процедура вимірювання, встановлення еталонів (одиниць) величин різного типу (фізичних, біологічних, хімічних тощо) є за своєю сутністю процесом, який грунтується на основі дії «здорового глузду»,  освяченим багатовіковою практичною діяльністю людей.

До чого приводить абсолютизація процедури вимірювань бачимо на прикладах так званих парадоксів класичної нерелятивістської механіки та електродинаміки.

Розв’язання парадоксів процедури вимірювань, розуміння глибинної її суті, отримання числових релятивів динамічних змінних, адекватність опосередковано отриманих параметрів, які описують стан (процес) системи матеріальних тіл, параметрам – аргументам цього стану (процесу), розуміння природи першооснов фізичної картини світу – найголовніші проблеми природознавства. I від розуміння важливості цих проблем, від результату їх розв»язання в кінцевому рахунку залежить віповідь на питания: «як побудований світ в якому ми живемо, що є рушійною силою його еволюції?»

Сучасна наука ще дуже далека від відповіді на це питания.

В контексті розв’язання вище зазначеної проблеми дуже цікавим є науковий звід Г.І.Неволька, в якому автор в 15 книгах дає оригінальну концепцію розв’язання головної проблеми природознавства. Ввівши систему неозначуваних понять, які вперше в icтopії природничих наук є об’єктами матеріальними і водночас ідеальними, автор на основі тонко побудованих та ретельно вивірених ланцюжків логічних умозаключень з введених ним «цеглинок» світобудови (тонність, антитонність, ніщо, атон, бетон) сконструював проміжні матеріальні системи, які за своєю внутрішньою структурою займають в iєpapxії фізичних об’єктів місце на більш глибокому рівні мікроструктуруювання Всесвіту, аніж мікрооб’єкти, які безпосередньо сприймаються приладами, побудованими людьми.

Розвиваючи свій гносеологічний підхід Неволько Г.І. в своїх книгах показує, що всі відомі в природознавстві матеріальні системи, явища та процеси можна отримати як кінцевий продукт взаємодії між першооб’єктами, введеними в рамках нової системи наукового пояснювального знання (НСНПЗ) та проміжних ієрархічних мікросистем на їх основі, не використовуючи для цього ніяких додаткових припушень, здогадок, наукових гіпотез.

Таким чином, можна стверджувати, що запропонована самобутним вченим та неординарною особистістю – Невольком Г.І. НСНПЗ має всі внутрішні атрибути притаманні гносеологічним теоріям i не може бути відхилена на основі лише позицій «здорового глузду»,  або ж на підставі невідповіднocті НСНПЗ загальновизнаним ортодоксальним гносеологічним теоріям, які в більшості випадків суперечать одна одній.

В сучасній фізиці розглядається низка теорій, які претендують на пояснення глибинних основ світобудови: теорія торсіонних полів, теорія суперструн та супермембран,  М-теорія,  тощо.   Введені  теоретиками   поняття  «суперструна»,  р-брана»,  «торсіон»,  «кварк» є тими «цеглинками» світобудови, які на думку вчених є отією «істиною в останній інстанції, з якої побудоване все суще у Всесвіті. Існує імовірність того, що першосутності СНПЗ, введені її автором i є фундаментальними мікрооб’єктами, про які говорять нам творці новітніх теорій світобудови. Можливо, що атони – сепурструни в 11-вимірному просторі. У всякому  випадку  було  б зовсім  не зайвим  показати  еквівалентність  або  ж нееквівалентність   першосутностей   НСНПЗ   Неволька   Г. І. фундаментальним мікрооб’єктам новітніх фізичних теорій. На жаль сам автор НСНПЗ цього не зробив, тому в такій фундаментальній праці, якою є НСНПЗ не знайшлося місця огляду новітнім фізичним теоріям світобудови, їx зв’язку із ключовими ідеями та поняттями НСНПЗ. Незважаючи на перелічені вище недоліки наукової праці Неволька Г.І. по розробці нової СНПЗ, необхідно визнати, що нова СНПЗ має право на існування, може вважатися альтернативною гносеологічною теорією, яка потребує   експериментального   підтвердження   своїх   висновків   на   поки   що недоступному нам piвні opraнiзaції мікроматерії. Впровадження в життя ідей СНПЗ, piвно як i вивчення самої НСНПЗ є на наш погляд корисною справою, а самa НСНПЗ розширює горизонт наших знань про Всесвіт.

 

Старший викладач Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя. Відмінник освіти України

Шевчук О.Г.                            11 січня 2002 року.

Отзыв опубликован в брошюре «Рецензии, полемика и иные материалы из семи номеров брошюросериала «Продвижение новой СНОЗ» (стр. 72 – 74) в 2007 г.

Темы: Читать рецензии | Ваш отзыв »

Отзывы

Все права защищены © 2026 НОВАЯ СНОЗ. НОВАЯ СИСТЕМА НАУЧНОГО ОБЪЯСНИТЕЛЬНОГО ЗНАНИЯ